Ці три розлади об'єднані в класифікаційних системах під назвою кластер A — групи, що характеризується дивною, ексцентричною або замкнутою поведінкою. Їх споріднює певна труднощі у сфері міжособистісної близькості та формування довіри, хоча й проявляються вони по-різному.
Параноїдний розлад особистості
У центрі — глибока, стійка недовіра до інших людей. Світ сприймається немовби крізь призму, що робить дії оточуючих зловмисними, оманливими або загрозливими. Важливо: йдеться не про маячні переконання, як при психозі, а про фундаментальну налаштованість на пильність і підозрілість.
Типові ознаки:
безпідставна підозра, що інші використовують, завдають шкоди або обманюють
стійкі сумніви у відданості друзів, партнерів або колег
небажання довірятися, зі страху, що інформацію буде використано проти
нешкідливі зауваження або події тлумачаться як приховані нападки чи загрози
злопам'ятність, тривале утримання образ
швидка відповідь контратакою або гнівом на уявні нападки
повторювані безпідставні ревнощі у стосунках
З психодинамічної точки зору нерідко припускають, що в основі лежить глибока, майже неусвідомлювана вразливість. Недовіра парадоксально захищає від подальших поранень, блокуючи близькість. У ранній біографії часто виявляються досвід приниження, непередбачуваності або реальної зради.
Страждання реальне. Зсередини люди з цим розладом відчувають світ як загрозливе місце, де неможливо знайти справжній притулок.
Терапевтичні аспекти: найбільший виклик — побудова терапевтичних стосунків, адже недовіра поширюється й на терапевта. Ключовими є терпіння, прозорість і уникнення двозначностей. Хороший терапевт дає лише ті обіцянки, які може дотримати, і чітко формулює очікування. Стосунки стають надійними нерідко лише після тривалого часу — але тоді можуть стати важливим корективним досвідом.
Шизоїдний розлад особистості
Тут центральна ознака — стійка відстороненість у соціальних стосунках, поєднана з обмеженим діапазоном емоційного вираження. Люди з шизоїдним розладом особистості ззовні часто здаються холодними, байдужими або закритими. Вони надають перевагу самотнім заняттям і, здається, мало потребують близькості.
Типові ознаки:
відсутність бажання й задоволення від тісних стосунків, зокрема сімейних
майже виключно самотні види діяльності
незначний або відсутній інтерес до сексуального досвіду з іншими
задоволення від дуже обмеженої кількості занять
відсутність близьких друзів або довірених осіб, окрім родичів першого ступеня
позірна байдужість до похвали або критики
емоційна холодність, відстороненість або сплощений афект
Чи є байдужість до близьких стосунків справжньою, чи лише зовнішньою — думки розходяться. Одні теоретичні моделі виходять із реального незацікавлення близькістю: шизоїдна людина просто почувається краще у своєму внутрішньому світі. Інші моделі — зокрема теорія об'єктних стосунків — підкреслюють, що за зовнішньою холодністю приховується прагнення до зв'язку, яке, однак, переживається як настільки загрозливе, що від нього доводиться захищатися. Близькість прирівнюється до злиття, втрати власної ідентичності або поглинання.
Терапевтичні аспекти: терапія є складною, адже мета «більше стосунків» не обов'язково є тим, чого прагне сама людина. Йдеться радше про створення безпечного простору, в якому близькість можна випробувати в прийнятних дозах, а конфлікти між прагненням до зв'язку та страхом перед ним — обговорити, якщо вони існують.
Шизотиповий розлад особистості
Цей розлад займає особливе місце. В ICD-11 (і раніше в ICD-10) він не відноситься до розладів особистості, а до розладів шизофренічного спектру. В американській класифікації DSM-5, навпаки, він фігурує і в шизофренічному спектрі, і серед розладів особистості. Ця відмінність у класифікації відображає його граничний характер.
Типові ознаки:
ідеї відношення (не маячні ідеї) — відчуття, що, здавалося б, випадкові події мають особливе значення для самої людини
дивні переконання або магічне мислення, що впливає на поведінку (забобони, телепатія, шосте чуття, химерні фантазії)
незвичний перцептивний досвід, зокрема тілесні ілюзії
своєрідне мислення та мовлення (розпливчасте, багатослівне, метафоричне, надмірно прикрашене)
підозрілі або параноїдні ідеї
неадекватний або обмежений афект
дивна, ексцентрична поведінка або зовнішність
відсутність близьких друзів або довірених осіб
виражена соціальна тривожність, що не зменшується, а швидше пов'язана з параноїдними побоюваннями
На відміну від шизоїдного розладу, тут нерідко є справжнє прагнення до близькості, однак незвичні патерни мислення й сприйняття, а також соціальна тривога ускладнюють стосунки. Світ сприймається дещо інакше, ніж більшістю людей, що може породжувати відчуття інакшості та ізоляції.
Важлива відмінність від шизофренії: це не повноцінний психоз. Ідеї відношення не є маячними системами, перцептивні порушення — не справжні галюцинації, а мовлення, хоч і своєрідне, не є дезорганізованим. Проте існує підвищений ризик розвитку психотичних епізодів під навантаженням.
Терапевтичні аспекти: лікування нерідко поєднує психотерапевтичну роботу (часто з елементами когнітивної терапії для перевірки реальності незвичних переконань) із медикаментозною підтримкою. Тренінг соціальних навичок може бути корисним. Ключовою є поважлива позиція, яка не патологізує і не применшує незвичний досвід, але водночас допомагає людині краще справлятися в повсякденному соціальному житті.
Розмежування трьох розладів
Оскільки назви схожі й існують певні перетини, наводимо найважливіші відмінності:
Параноїдний розлад особистості визначається передусім недовірою, тоді як сприйняття реальності саме по собі не викривлене — спотворюється лише інтерпретація намірів інших. Ці люди нерідко прагнуть стосунків, але не можуть їх витримати.
При шизоїдному розладі особистості на перший план виходить відхід від стосунків, але без незвичних патернів мислення чи сприйняття.
Шизотиповий розлад особистості вирізняється саме незвичними патернами мислення, сприйняття та поведінки, поєднаними з труднощами у стосунках і соціальною тривогою.
Зручне правило: параноїдний = «ти хочеш мені нашкодити», шизоїдний = «ти мені не потрібен», шизотиповий = «я сприймаю світ інакше, ніж ти».
Зауваження щодо позиції
Розлади особистості — це галузь, де діагностична мова легко стає стигматизуючою. Тому як для терапевтів, так і для оточення важливо завжди бачити за категоріями конкретну людину — з її історією, захисними патернами, сильними сторонами. У більшості випадків ці форми поведінки колись були доцільною адаптацією до важких умов.